ПЕРШІ СХОДИНКИ
Мотиваційна готовність дитини до навчання в школі
Іноді доводиться спостерігати, як майбутні першокласники успішно відповідають на всі запитання під час тестування на рівень готовності до шкільного навчання, блискуче виконують усі завдання, а коли запитуєш: "Чи хочеш ти навчатися у школі?", відверто відповідають: "Ні". Можливо, у гонці за "інтелектуальним розвитком дитини " дорослі не надають особливого значення розвитку мотиваційної сфери особистості?
Що таке мотиваційна готовність дитини?
Під
мотиваційною готовністю розуміють бажання дитини вчитися, ставлення до
школи і навчання як до серйозної діяльності. Дитина приходить у школу з
певною мотивацією (навчальна, соціальна, ігрова). Що являє собою її
структура в цьому віці? В ній вирізняються пізнавальні й соціальні
мотиви. Пізнавальні мотиви пов'язані із самим змістом і процесом
навчання. Соціальні мотиви породжуються різноманітними соціальними
взаєминами дитини з іншими людьми. Це прагнення до схвалення, до
підтримки дорослих, до завоювання авторитету серед однолітків, бажання
зайняти «позицію школяра». Ігрові мотиви, свідчать про те, що в дитини
не розвинене бажання вчитися і в школу він хоче йти, щоб зустрітися з
друзями, погратися, тому й до вчителя та до її вимог йому не
обов'язково ставитися серйозно. Прагнення дитини до школи тільки заради
зовнішніх атрибутів (портфель, пенал, шкільна форма тощо), свідчить про
неготовність дитини до навчання.
Пізнавальна потреба закладена в дитині самою природою. Але її можна розвинути або загальмувати вихованням. Дошкільний вік є сензитивним періодом для розвитку пізнавальної потреби. Тому так важливо в цей час активно підтримувати будь-які прояви природного потягу дітей до пізнання.
До способів виховання пізнавальної активності належать:
- створення сприятливого емоційного фону (повноцінне спілкування з дорослим, залучення дитини до кола інтересів родини);
- підтримка бажання дитини задавати питання, що виявляється як схвалення, доброзичливість, уважність, повага, готовність відповісти;
- пізнавальні бесіди з дітьми;
- використання ігор.
Аналізуючи дитячу роботу, не слід обмежуватися загальною оцінкою «добре» - «недобре». Особливу увагу потрібно приділяти тому, як виконане завдання, діти повинні знати, за якими критеріями дорослий оцінює їх. Наприклад: акуратність, своєчасність, творчий підхід, старанність, цілеспрямованість, наполегливість, самостійність, уважність тощо. Будь-яке досягнення чи промах дитини не повинні залишатися непоміченими.
Формуванню позитивного ставлення до школи допомагають і різні режимні процеси, що привчають дитину до самостійності, дисциплінованості. Під час екскурсій, прогулянок можна підкреслити, що вести себе потрібно, як майбутнім учням. Варто домагатися того, щоб дитина все встигала робити вчасно та мала постійний режим дня.