Мотиваційна готовність дитини до навчання в школі

Іноді доводиться спостерігати, як майбутні першокласники успішно відповідають на всі запитання під час тестування на рівень готовності до шкільного навчання, блискуче виконують усі завдання, а коли запитуєш: "Чи хочеш ти навчатися у школі?", відверто відповідають: "Ні". Можливо, у гонці за "інтелектуальним розвитком дитини " дорослі не надають особливого значення розвитку мотиваційної сфери особистості?

Що таке мотиваційна готовність дитини?
Під мотиваційною готовністю розуміють бажання дитини вчитися, ставлення до школи і навчання як до серйозної діяльності. Дитина приходить у школу з певною мотивацією (навчальна, соціальна, ігрова). Що являє собою її структура в цьому віці? В ній вирізняються пізнавальні й соціальні мотиви. Пізнавальні мотиви пов'язані із самим змістом і процесом навчання. Соціальні мотиви породжуються різноманітними соціальними взаєминами дитини з іншими людьми. Це прагнення до схвалення, до підтримки дорослих, до завоювання авторитету серед однолітків, бажання зайняти «позицію школяра». Ігрові мотиви, свідчать про те, що в дитини не розвинене бажання вчитися і в школу він хоче йти, щоб зустрітися з друзями, погратися, тому й до вчителя та до її вимог йому не обов'язково ставитися серйозно. Прагнення дитини до школи тільки заради зовнішніх атрибутів (портфель, пенал, шкільна форма тощо), свідчить про неготовність дитини до навчання.